Стаття в газеті "Вісник Кременчука"

Це тільки у мусульманських країнах варто чоловікові тричі вигукнути «Розлучаюся!», і шлюб припиняє існувати. Для українців такий «талах» неможливий, у нас розлучення – законодавча тяжба, що найчастіше супроводжується розподілом майна, дітей та нервовими зривами. Про те, як вистояти і жити далі, радять фахівці.

Сьогодні особисте життя не контролюється ні церквою, ні державою. На першому місці «Я» замість «Ми», жінки прагнуть незалежності і можуть дати раду собі і своїй дитині. Для багатьох кар’єра стоїть на щабель вище за родину, тому чоловіки і жінки все рідше намагаються зберегти сім’ю. «Не вийшло з тобою, вийде з кимось іншим...», і так усе життя по замкненому колу в пошуках щастя, яке щоразу вислизає з рук.

Це тільки у мусульманських країнах варто чоловікові тричі вигукнути «Розлучаюся!», і шлюб припиняє існувати. Для українців такий «талах» неможливий, у нас розлучення – законодавча тяжба, що найчастіше супроводжується розподілом майна, дітей та нервовими зривами. Про те, як вистояти і жити далі, радять фахівці.

Сьогодні особисте життя не контролюється ні церквою, ні державою. На першому місці «Я» замість «Ми», жінки прагнуть незалежності і можуть дати раду собі і своїй дитині. Для багатьох кар’єра стоїть на щабель вище за родину, тому чоловіки і жінки все рідше намагаються зберегти сім’ю. «Не вийшло з тобою, вийде з кимось іншим...», і так усе життя по замкненому колу в пошуках щастя, яке щоразу вислизає з рук.

Влада + гроші + секс = шлюб

«Розлучення – завжи важко для всіх без винятку. Його, як будь-яку життєву ситуацію, слід аналізувати. До мене на прийом приходять сімейні пари, які мають проблеми різного характеру. Коли труднощі реальні, їх легше усунути, коли причиною негараздів стає вигадане – безпідставні ревнощі, фобії і т.д., – із ними працювати складніше, адже маємо справу з уявою, а вона, як свідчить практика, безмежна. Є випадки, коли люди, переживши розлучення, потребують не тільки психологічної підтримки, а й медичного лікування – вони нервово виснажені. Ігнорувати такий стан не можна, адже це призведе до більш серйозних розладів здоров’я. Серед пацієнтів частіше опиняються жінки 35-40 років, бо вони більш емоційні й активніше переживають біль. Особливо тяжкі перші півроку, надалі емоційні сили відновлюються швидше, ніж за 2 роки», – коментує міський лікар, психіатр-психотерапевт Микола Кропивка.

Фахівець виокремлює три «кити», на яких тримається шлюб: влада (лідер у родині), гроші, секс. Якщо у цих стовпах виникає хоч найменша тріщина, шлюбу загрожує небезпека.

Інтереси дитини вирішує суд

Дійсно, пережити розлучення можна, але кожен залишається після нього з різним «багажем»: хтось із досвідом, хтось зі шрамами на серці та зневірою у майбутнє, і так тихо-мирно існує з цим, не пускаючи нікого у своє життя.

«У питанні розлучень левова доля нервів завжди припадає на розподіл майна. Найчастіше чоловіки намагаються залишити «голими і босими» дружин та дітей», – наголошує приватний юрист Марина Одоненко.

Всі «страшні історії», які влаштовують собі дорослі, схожі одна на одну. Та важче спостерігати за дитячими муками. Про це знає заступник начальника Крюківського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Віктор Скрильник. Випадок трапився кілька років тому. Все почалося традиційно з розлучення батьків. Дівчинка залишилася з мамою. Остання померла, коли донці виповнилося 4 роки. Дитину виховувала рідна тітка. І все було б добре, якби зненацька не з’явився татусь, який раніше навіть не згадував про рідне дитя. Зрештою суд постановив віддати дитину батькові. Коли її забирали з тітчиного дому, довелося викликати маленькій «швидку допомогу»: у неї була справжня істерика, дівчинка не хотіла йти, опиралася, кликала тітку, – і дивитися на це було неможливо. Наче мало дитині болю, але хто ж її буде питати?..

«Кременчужанки часто подають на розлучення, коли чоловіки починають надто захоплюватися азартними іграми. Такі випадки трапляються все частіше. Бувають жінки, які шантажують колишнього дитиною – не дають з нею бачитися, – і татусі змушені вимагати побачень із дитям у судовому порядку. Знову ж, в усіх цих дорослих війнах страждають діти», – наголошує Віктор Скрильник.

А ще вдалося дізнатися, що солідна кількість кременчужан подають на фіктивні розлучення, щоб отримати субсидію чи якісь пільги від держави.

Думка психолога

Хочеться плакати? Плачте!

Криза у стосунках – нормально. Все залежить від того, як її пережити, адже подолання труднощів забезпечує досвід і «відкриває нові двері». Такої думки дотримуються гештальт-терапевти Вікторія та Олексій Репецькі.

«Розлучення – маленька смерть. Для жінки у нашій країні це часто ще й втрата захищеності, стабільності. Загалом, у кожного є власне бачення світу, якщо воно руйнується, залишається порожнеча. Люди, особливо чоловіки, схильні «відтинати» біль роботою, алкоголем, безладними зв’язками. А необхідно навпаки відчути емоційну палітру, пережити розлучення, а не ховатися від почуттів. Потім – зробити висновки і відпустити ситуацію, інакше все повториться у майбутніх стосунках.

Звісно, одній людині важко впоратися з болем. Тому слід звертатися до спеціалістів, непогано відвідувати групи людей з однаковими проблемами – це дає можливість на власні очі побачити, як переживають розлучення і жінки, і чоловіки. Успішні знайомі можуть тільки дратувати своїми «все у тебе буде добре...». Краще мати добру людину, яка вислухає і нічого не коментуватиме. Родичі здатні зробити боляче словами «я тобі казала», «та він – козел», «вона завжди була хвойдою»... Хочеться плакати? Плачте. Жінкам у цьому легше. Хлопцям ще з дитинства кажуть «не плач, ти ж не дівчинка». Тому втрачають вміння користуватися власними почуттями, а допускати цього не можна. Так само, як нехтувати інтересами дітей, адже вони – найвразливіші. Часто у результаті батьківських розлучень діти стають агресивними або починають хворіти, адже помічають, що хвороба ніби об’єднує батьків, і від того стає легше. Плекати ілюзії не можна, особливо, коли поведінка дитини кардинально змінилася. Головне – донести до неї свою любов і не «розривати» на частини».





Поради фахівця

Якщо двоє дорослих людей не можуть бути разом, нехай так. Але як пояснити дитині, що мама і тато – дві найголовніші людини – більше не разом, «але вони тебе люблять»… і все таке інше.

«Дитина реагує по-різному: замикається в собі, поводиться агресивно. Батьківські сварки викликають неврози, особливо, у малечі. Матусі, приходячи на прийом, часто скаржаться саме на це. Але валеріанкою проблему не вирішити. У таких випадках радимо звертатися до дитячих психологів – вони опрацюють проблему і допоможуть. Протягом своєї практики ніколи не стикалася з випадками, коли дитина не могла б впоратися з нервами внаслідок розлучення батьків. Усі здатні пережити це», – коментує лікар-психіатр міської дитячої лікарні Алла В’ячеславівна.

Автор: Ольга Деревянко

"Вісник Кременчука"