У них є затишні маєтки, але на кухню немає кого запросити на філіжанку кави, є стильний одяг, але компліментів на його адресу вони не чують. Вони змогли подужати безліч колись невиліковних хвороб, але масово страждають від депресій, розважаючи себе соціальними мережами. Самотні люди – навіщо?
Цьогорічні дані британських соціологів стверджують, що у порівнянні з 70-ми роками минулого століття кількість одинаків на земній кулі збільшилася рівно удвічі.
«Ви знаєте, з огляду на те, скільки самотніх жінок звертаються до нас у пошуках інтернет-наречених, соціологи абсолютно праві. Якщо раніше до нашого агентства знайомств приходили жінки бальзаківського віку, то нині молодих дівчат до 30 років побільшало у кілька разів.
Чоловіки, звісно, до нас не приходять, або роблять це дуже рідко. У них своя психологія і підхід до справи самотності. Хочу сказати, що якщо наша україночка захоче знайти собі коханця-іноземця, на неї вишукуються у чергу європейці. Зав’язати стосунки на сайті можна. А ось як ви їх розвиватимете далі і що з цього вийде – ваше вміння і доля», - розповіли мені дівчата зі світловодського шлюбного агентства.
Не було б щастя та нещастя допомогло
У багажі кременчужанки Світлани аж дві історії: одна щаслива, про іншу їй гидко згадувати.
«Я почну з поганої, але скажу, що у ній сама винна. Після розлучення з чоловіком я п’ять років була сама. Усі подруги заміжні і, самі розумієте, зустрічі з ними завжди проходили весело, але для мене закінчувалися сльозами у подушку ввечері. Вирішила, що так далі жити не можна: зібрала всі гроші – поїхала на курорт.
Там познайомилася з українцем і, чи то через ласкаве сонце, чи то через самотність, але мені здалося, що це той самий... І таки дійсно, він виявився ще тим екземпляром: прокинувшись уранці, я не побачила поруч ані його одягу, ані своїх грошей та прикрас. Ви можете собі уявити мої відчуття! Я з курорту почала телефонувати подругам, вони вислали мені гроші, щоб я змогла повернутися.
Знаходитися у цьому готелі більше не могла, тому плюнула на все і сіла у літак до Києва. Чесно кажучи, вигляд у мене був ще той, і сама не розумію, чому в аеропорту зі мною заговорив один чоловік. Мені було настільки байдуже, що він там мені розповідає, аби не чіплявся. Врешті, ми прилетіли разом до Києва і я сама не помітила, як він мене зацікавив, скоріше своєю стриманістю та мужністю. Коротше кажучи, уже кілька років ми щасливі разом, і як добре, що все вийшло саме так», - розповідає Світлана.
Загалом, тема самотності особливо актуальна ще й із наближенням зимових свят. Адже під Новий рік кількість оголошень у газетній рубриці «знайомства» збільшується у десятки разів. Дорослі люди всім серцем вірять у диво і сподіваються, що цього року їм точно пощастить. Думка психолога
Самотність завжди різна...
Тема самотності настільки глобальна, що обговорювати її, з першого погляду, здається неможливо. Самотність – невід’ємна частина нашого життя, що у тій чи іншій мірі близька кожному. Усі ми народжуємося самотні і звідси виникає це майже тваринне відчуття, на кшталт страху перед смертю. Такої думки дотримуються гештальт-терапевти Вікторія та Олексій Репецькі.
«Чим більше розвинута цивілізація, тим більше у ній самотності. Суспільство транслює свої потреби, на роботі все частіше дають зрозуміти, що ти замінний, людина знецінюється і відчуття самотності накопичується. Соціальні мережі, телефони – все це лише спосіб бути на зв’язку, але це не справжнє спілкування, коли ти відчуваєш людину, дивишся в її очі. Масове спілкування все більше переходить у віртуальну площину.
Звісно, позитивне у соціальних мережає є: вони все ж таки дають змогу знайомитися з цікавими особистостями, розширювати свій світогляд, але не слід підміняти спілкування у режимі «смайликів» на реальне. Не втрачайте навички спілкування.
Загалом, самотність починається, коли зникає близкість душ. Люди не розуміють одне одного. Донести до кінця людині, навіть близькій, ваші особисті переживання неможливо. Частинка вас все-одно залишиться сама, адже двох тотожних почуттів не буває. Є ще цікавий факт, підмічений у житті: чим яскравіша індивідуальність і багатший внутрішній світ, тим менше цій людині необхідна «половинка», щоб заповнити порожнечу у житті.
Це не означає, що духовнобагаті люди хочуть бути самотні, вони просто знають, що з нею робити і, зустрівши свою людину, розвиватимуться з нею разом.
Не слід впадати у розпач. Багато людей бояться самотності, адже це не що інше, як зустріч із самим собою. У голові виникають питання «хто я?», «навіщо все це?» і так далі. Деякі люди впадають у крайнощі, але це також своєрідний спосіб втекти від себе. І це не правильно, слід знайти свою енергію. Це важко, але цей крок віддячить вам приємними подіями у житті. Самотність – це ресурсний стан, коли можуть розкритися ваші таланти, вміння і так далі. Слід просто прийняти це відчуття і бути активним, не замикатися у «коконі».
Щоб отримувати, слід і віддавати. Почніть створювати навколо себе свій світ, відвідуйте клуби спілкування, які вже є у Кременчуці. Якщо ваші інтереси розійшлися із колишніми знайомими, знайдіть нових. Люди навколо і серед натовпу є ваші, це абсолютно точно».
Цікаве з інтернету
Самотність як вибір у розвинених країнах
Великобританія
Кількість переконаних одинаків за останні 40 років тут потроїлася і досягла майже 40% від усього населення. Оцінивши принади незалежного життя, британці ведуть агресивну пропаганду самотності, об’єднуючись у клуби типу «вільні жінки Англії» або «джентльмени проти кухонного рабства». Проводиться навіть національний тиждень одинаків!
Він насичений заходами: семінари з питань холостяцької домашньої бухгалтерії, одиночних подорожей, промо- акції у найбільших торговельних центрах. Все для того, аби підкреслити позитивний імідж одинаків. Крім ідеологічних причин самотності, є й економічні. Наприклад, вартість побачення в Лондоні, за статистикою, становить понад 200 фунтів.
«Чи варта гра свічок?» - задаються питанням кавалери, бо традиційно платять вони, і поповнюють ряди quirkylones, «дивних одинаків». Це нова соціальна група, яка активно бореться за свої права: податкові послаблення, полегшений доступ до іпотеки, соціальну адаптацію.
А останнім часом зростає у Великобританії і число переконаних «холостячок». У минулому залишилися часи, коли чоловіки турбувалися про збереження своєї свободи, а жінки так і мріяли дістати у чоловіки гідний екземпляр. Сьогодні, коли заробітки тих і інших практично зрівнялися, 64% жінок (і лише 48% чоловіків) декларують здатність жити, покладаючись лише на себе. Як наслідок, самотність входить у моду. І ось результат - самотні європейці зовсім не вважають себе нещасними.
Японія
Жертвою самотності стала зовсім недавно. Ще якісь 40 років тому японська сім’я являла собою дружний «мурашник», де люди похилого віку жили разом з дорослими дітьми та онуками, і всі разом брали участь у спільних справах. Але сучасна молодь не хоче нести важкий тягар догляду за старими батьками.
За статистикою, 4 мільйони літніх пар і 3 мільйони одиноких людей похилого віку живуть окремо від дітей. Вони не страждають від невлаштованості, але й словом перекинутися їм ні з ким. Може бути, тому в країні стрімко зростає індустрія прокату електронних собачок та роботів у вигляді людини у якості співрозмовників.
А деякі рятуються від почуття інакше ... дрібними крадіжками у магазинах. «Мені було самотньо», - так пояснили причину свого вчинку 73% клептоманів у японських супермаркетах. Відірваними від людей відчувають себе у Країні висхідного сонця і підлітки. Згідно з опитуванням, проведеним у 24 країнах світу, близько 30% японських тінейджерів погодилися із твердженням «відчуваю себе самотнім». І це стало найвищим показником (для порівняння, найнижчий результат був отриманий у Нідерландах - 2,9%). Автор: Ольга Деревянко
"Вісник Кременчука"
|
Каждый человек психолог, но почему это не всегда работает?
